"Хороший керівник не повинен знати все", – інтервʼю з Head of affiliate Gambeat Катею

У будь-якій сфері є доволі поширена думка – менеджером може стати лише та людина, яка розуміє кожну дрібницю будь-якого процесу, яким вона керує. І якщо в деяких сферах це так може працювати, то в IT загалом й в affiliate зокрема така думка дуже далека від правди. Адже в цій сфері настільки велике різноманіття процесів, що бути експертом в кожному з них просто неможливо.

Про те, хто такий якісний менеджер в affiliate, як набирати в команду “своїх людей” і чому одна зустріч за кавою може стати більш прибутковою, ніж тижні діалогів в онлайні, сьогодні розповість Катя, Head of affiliate Gambeat.

Катя, ти працюєш у сфері affiliate вже три роки. Які ключові кейси ти для себе відкрила за цей час з точки зору менеджменту? 

Керувати командою – це не про контроль, а про те, щоб навчити людей мислити так, аби надалі вони могли приймати правильні рішення навіть без мене.

На початку мені здавалося, що хороший керівник повинен знати абсолютно все, контролювати кожен процес і швидко вирішувати будь-яку проблему. Зараз я розумію інше: головне завдання керівника – побудувати команду, яка здатна працювати майже автономно. Команду, де кожен розуміє свою роль, бере відповідальність за результат і рухається до спільної мети, а не працює лише заради виконання окремих задач.

Таку команду неможливо побудувати лише на довірі. Вона починається з правильно вибудуваних процесів, чітких зон відповідальності та зрозумілих правил гри.

Ще один важливий урок для мене – не можна звинувачувати людину лише тому, що вона припустилася помилки. Спочатку потрібно чесно відповісти собі на кілька запитань: чи був зрозумілий регламент? Чи були чітко сформульовані очікування? Чи мав співробітник усі необхідні інструменти та інформацію, щоб виконати завдання правильно?

Якщо процес не описаний, а правила існують лише “в голові” керівника, то це не помилка співробітника – це відповідальність керівника.

І лише тоді, коли є прозорі процеси, домовленості та єдині правила для всіх, можна говорити про особисту відповідальність за їхнє недотримання.

Для мене сильний керівник – це не той, хто постійно контролює чи шукає винних. Це той, хто створює систему, у якій команда працює як єдиний механізм, здатний рухатися вперед навіть без його постійного втручання, впливає на людину, яка відповідає за цей напрямок. 

Якщо конкретизувати саме твій напрямок. Ми бачимо, що в affiliate поєднуються дві ключові стратегії пошуку партнерів. Перший – постійний спам по чатах та тижневі розмови в онлайні. Другий – неформальні зустрічі на конференціях чи просто десь у кавʼярні. На твою думку, який з цих процесів ефективніший? 

На мою думку, один хороший нетворкінг може принести більше, ніж сотні повідомлень. 

За ці роки я зрозуміла одну просту річ: усі ми хочемо людського спілкування. Ніхто не хоче, щоб до нього приходили лише з продажем чи черговою пропозицією. Набагато приємніше, коли люди цікавляться не тільки роботою, а й тим, чим ти живеш, що любиш, які в тебе інтереси.

Саме так і будується довіра. Я впевнена, що найкращі партнерства починаються не в Telegram і не з повідомлення: “Привіт, ось наші ставки”.

Вони починаються за чашкою кави, під час вечері після конференції або просто зі слів: “Давай познайомимося”. Іноді одна година живого спілкування дає більше, ніж кілька місяців листування та найкращі комерційні пропозиції.

Саме тому я завжди раджу їздити на конференції, знайомитися з людьми та будувати стосунки. Бо в affiliate люди працюють із людьми. І саме довіра дуже часто стає причиною, чому обирають працювати саме з тобою.

Робота будь-якого менеджера – це, зокрема, регулярне вирішення кризових питань. Як ти ставишся до таких моментів і як знаходиш рішення? 

Кризи – це частина роботи керівника. За ці роки я зрозуміла одну річ: кризи в бізнесі неминучі. Змінюється ринок, змінюються партнери, змінюються пріоритети компанії. Те, що працювало ще вчора, сьогодні вже може не давати результату.

Саме в такі моменти керівник повинен вміти швидко аналізувати ситуацію, приймати рішення і брати за них відповідальність. 

Я прийшла до висновку, що в кризових ситуаціях перемагає не той, хто найдовше думає, а той, хто швидше адаптується. Дуже часто немає ідеального рішення. Є лише найкраще рішення на той момент, виходячи з інформації, яку ти маєш.

Звичайно, іноді рішення виявляються не такими, як очікувалося. Але набагато гірше – не прийняти жодного. Якщо щось пішло не так, я не шукаю винних і не думаю: “якби тоді зробили інакше”. Я дивлюся, що саме вплинуло на результат, які висновки можна зробити й що потрібно змінити, щоб наступного разу спрацювати краще.

Я перестала боятися помилок. Зараз я більше боюся втратити час через нерішучість. Помилку можна виправити. Втрачений час – ні.

Ще один важливий момент у роботі менеджера – це формування команди. На що варто звертати увагу під час відбору кандидатів, аби знайти ту саму, “свою” людину? 

Я завжди наймаю не тільки за навичками. Я наймаю людину, з якою мені доведеться працювати кожен день. Чи вміє вона брати відповідальність? Чи хоче розвиватися? Чи вміє ставити запитання, якщо чогось не знає? Наскільки її цінності та підхід до роботи збігаються з культурою команди?

Але зараз розкрию одну маленьку фішку, на яку я звертаю найбільше уваги на співбесідах. Я завжди дивлюся, як людина мислить, коли не знає відповіді.

В affiliate майже щодня виникають нові ситуації, і неможливо знати все. Саме тому для мене набагато цінніше почути:

«Я не знаю. Але я вже подумав, як це можна вирішити, і почав би з…»

ніж:

«Я не знаю.»

або

«Я чекав, поки мені скажуть, що робити.»

Мені не потрібні люди, які знають відповіді на всі питання. Мені потрібні люди, які вміють думати, брати ініціативу і шукати рішення. Бо технічним навичкам можна навчити. А ось такому підходу до роботи – набагато складніше.

Мабуть, ключова проблема для будь-кого в нашій сфері – це тайм-менеджмент. Як ти поєднуєш життя, роботу і не втрачаєш при тому глузд? 

Карʼєра – це не марафон. Якщо чесно, це один із найважливіших уроків, який я засвоїла. У мене був період, коли я працювала по 15–16 годин на день. Мені здавалося, що чим більше я працюю, тим швидше досягну результату. Але реальність виявилася іншою.

Це призвело не до прориву, а до вигорання, нервового виснаження і моменту, коли стало важко тверезо аналізувати ситуацію та приймати правильні рішення. Тоді я зрозуміла одну просту річ: мозок теж потребує відпочинку.

Зараз я намагаюся дотримуватися простого принципу, 8-8-8 який працює для мене: 8 годин сну, 8 годин роботи і стільки ж часу на життя поза роботою. Саме під час відпочинку часто приходять найкращі ідеї, з’являється можливість подивитися на проблему з іншого боку і прийняти сильніше рішення.

Для мене успіх – це не працювати більше за всіх. Це вміти довго тримати темп, не вигораючи й не втрачаючи себе.